Український правопис

ДВОКРАПКА

§ 120. Двокрапка (:)↑ "Найголовніші правила пунктуації" \    1. Якщо перед однорідними членами речення стоїть узагальнююче слово або словосполучення, що вказує на перелік, то перед першим однорідним членом або словом, яке до нього відноситься, ставиться двокрапка:    У густій мряці, білій як молоко, все пропадало: небо, гори, ліси, пастухи (Коцюбинський). Несуть пани есаули Козацькую збрую: Литий панцир порубаний, Шаблю золотую, Три рушниці-гаківниці І три самопали... (Шевченко).    Заснув, незчувся й коли, і снилися красиві коні: сірі, гніді, вороні (Симоненко). Примітка 1. Двокрапка ставиться перед однорідними членами речення й тоді, коли нема узагальнюючого слова, якщо тільки перед переліком робиться попереджувальна пауза, а однорідні члени речення читаються з перелічувальною інтонацією: Та в цю хвилю двері розчинились і ввійшли: якийсь рудобородий в довгому старім плащі подертім; з лірою ж за ним дідок кошлатий, що все кашляв та все очі мружив; іще й третій, що безруко щуливсь, лиш рукав сорочки теліпався (Тичина). Примітка 2. Про вживання тире перед узагальнюючим словом див. "§ 121", п. 5. \    2. Двокрапка ставиться між двома реченнями, що входять до складу безсполучникового складного речення, якщо друге речення розкриває зміст першого речення в цілому або одного з його членів, а також указує на причину того, про що йдеться в першому реченні:    Лаврін не поганяв волів: він забув і про воли, і про мішки й тільки дивився на Мелашку (Нечуй-Левицький).    Якби його так намалювати, — сказали б: то не чоловік сидить, то — сам сум! (Панас Мирний). page173    Ліс іще дрімає, а з синім небом уже щось діється: воно то зблідне, наче від жаху, то спалахне сяйвом, немов од радощів (Коцюбинський). Як мала у тебе сила, То з гуртом єднайся ти: Вкупі більше зробиш діла, Швидше дійдеш до мети (Грінченко). Як і вони — я був щасливим: Із теплих уст ловив слова, Що казкою ставали, дивом, В якому всесвіт ожива (Ющенко). Примітка. Про вживання двокрапки при прямій мові див. "§ 125", п. 3. \
Ещё