E F G I J L І А В Г Д З К Л Н О П Р С Т У Ф Ч Ь 
ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА ІНШИХ КРАЇН
§ 109. Географічні назви слов’янських та інших країн↑ "Правопис власних назв" \    Географічні назви слов’янських та інших країн передаються в українській мові відповідно до вимог практичної транскрипції. \    Е \    1. Російська літера е передається через е: Бездна, Верхоянськ, Воронеж, Зеленодольськ, Новочеркаськ, Туапсе; Ветлуга, Лена, Нева, Онега, Пінега, Пенза, Терек, Шексна. page139    Але інколи е передається через є:    а) на початку слова: Євпаторія, Єйськ, Єлець, Єнісей, Єреван; так само після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Єгор’євськ, Колгуєв, Посьєт;    б) після приголосних (крім шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських назв, похідних переважно від прізвищ: море Лаптєвих, Лежнєво; але: Плещеєво, Ржев, мис Рум’янцева;    в) коли російському е основи відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєжецьк, Бєлгород, Бєлово, Бєлорєцьк, Благовєщенськ, Желєзноводськ, Орєхово-Зуєво.    Але в географічних назвах, що мають у російській мові форму, спільну з відповідною українською, таке е передається через і: Арабатська Стрілка, Біла, оз. Біле, Біловезька Пуща, Вітка, Лісна, Негоріле, Піщане, Сінне, Сірий мис, Цілиноград і под. Це стосується й польського ia: Біла Підляська, Білосток тощо. Примітка. Польське й чеське e, що виступає в географічних назвах із суфіксом -ц- (лат. -c-), зберігається: Бельце, Кельце; Кошице, Лідице, Пардубице. Ці географічні назви не змінюються за відмінками. Назва Закопане має форму прикметника середнього роду (однина) й, отже, відмінюється за цим зразком: Закопане, Закопаного, Закопаному й т. д. \    2. Літера ё передається:    а) через йо на початку та в середині слова, коли воно означає звукосполучення й + о: Йолкіно, Соловйово;    б) через ьо в середині слова, коли воно означає сполучення м’якого приголосного з о: мис Дежньова, р. Оленьок; але: р. Березова, Орел;    в) через о під наголосом після ч, щ: Рогачово, Сичовка, Щокіно. \    3. Літера э передається через е: Ельбрус, Ельтон, Емба, Естонія. \    4. Літера и передається:    а) через і або ї:    1) через і в основі географічних назв, зокрема на їх початку, а також у кінці: Батумі, Бородіно, Вітебськ, page140 Воткінськ, Ігарка, Іжевськ, Іркутськ, Кінешма, Поті, Сочі, Сухумі, Челябінськ; Двіна, оз. Ільмень, Індигірка, Іртиш, оз. Селігер;    2) через ї після голосного й при роздільній вимові після приголосного: Зілаїр, Кутаїсі, Троїцьк, Ананьїно, Мар’їно. Примітка. У географічних назвах, утворених від загальних назв та імен, спільних за походженням для української та російської мов, звичайно пишеться и в суфіксах -ин-, -инськ-: Березина, Гусине Озеро, Дудинка, Жабинка, Карпинськ, Крутинське, Правдинськ (докладніше про правопис и див. нижче);    б) через и:    1) після ж, ч, ш і ц перед приголосним: Жигалово, Жиздра, Жила Коса; Ачинськ, Нальчик, Чирчик; Єгоршино, Ішим, Камишин, Тушино; Щигри; Цимлянська;    2) у географічних назвах, утворених від людських імен, спільних для української та російської мов: Гаврилово, Данилов, Дмитров, Михайловське; але: Ніколаєвськ-на-Амурі та ін. (тобто від імен, що в українській мові мають форму, виразно відмінну від форми цього ж імені, вживаної в російській мові). Примітка. І зберігається в географічних назвах, утворених від людських імен, які в українській мові пишуться через і: Леонідово;    3) у коренях географічних назв, якщо ці корені спільні для української та російської мов: Виноградово, Кисловодськ, Клин, Кричев, Курильські острови, Липецьк, Лихославль, Тихвін, Тихорєцьк;    4) у складних географічних назвах, де и виступає у функції сполучного звука: Владивосток, П’ятигорськ, Семипалатинськ;    5) у префіксі при-: Приволжя, Примор’я, Прикумськ;    6) у суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Зимовники, Тупик; Боровичі, Котельнич, Осиповичі, Углич; Бронниці, Гливиці, оз. Колвицьке, Луховиці; Митищі, Ртищево;    7) у закінченні географічних назв, уживаних у формі множини, якщо в російській мові тверда основа: Березники, Валуйки, Горки; але: Жигулі (бо тут м’яка основа);    8) у словах Сибір, Симбірськ і похідних від них (наприклад, Новосибірськ). page141 \    Ы \    5. Літера ы передається через и: Викса, Витегра, Іртиш, Сизрань, Сиктивкар, Чебоксари, Шахти. \    6. У словах: Росія, російський, Білорусь, білоруський приголосний с не подвоюється. \    Географічні назви з прикметниковими закінченнями \    7. а) Прикметникові закінчення географічних назв передаються так: -ый, -ой — через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я; -ое, -ее — через -е, -є: Становий (хребет); Великий Устюг, Оленій (острів); Лиха, Нижня Тунгуска, Чусова; Благодарне, Бологе, Майське, Покровське, Углове.    б) Російські назви з кінцевими -ово, -єво та -ино передаються через -ово, -єво та -іно (-їно), після шиплячих — -ино: Внуково, Орєхово-Зуєво; Бородіно, Мар’їно, Пушкіно; Єгоршино, Рощино.    в) Прикметникові закінчення географічних назв -ые, -ие передаються через і: Нові Ключі, Набережні Челни, Чисті Пруди.    г) Прикметникові закінчення, що входять до складу слов’янських географічних назв, передаються відповідними українськими: Банська Бистриця, Нові Замки, Стальова Воля, Чеський Крумльов.    ґ) Польське ó, що виступає в суфіксі -ów у географічних назвах, передається через у: Жирардув, Жешув, Томашув-Мазовецький і т. ін., але традиційно Грубешів, Краків.    д) Польські носові ą, ę передаються сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домброва, Дембиця; перед іншими приголосними — сполученнями он, ен: Конт, Ченстохова. \    Апостроф \    8. Апостроф пишеться в географічних назвах після губних, задньоязикових і р, а також після префіксів, що закінчуються приголосним, перед я, ю, є, ї: В’язники, Дем’янськ, Прокоп’євськ, П’ятигорськ, Ак’яр, Амудар’я, Гур’єв; перед йо апостроф не пишеться: Муравйово. Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Вязьма, Кяхта, Крюково, Рязань. page142 \    Ь \    9. а) Знак м’якшення (ь) пишеться в географічних назвах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:    1) перед я, ю, є, ї: Дьєпп, Пхеньян, Сьєрра-Леоне, Усольє;    2) перед приголосним: Клязьма, Лисьва, Льгов;    3) у кінці слова: Гомель, Нахічевань, Сімферополь, Тянь-Шань. Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишеться: Аляска, Челябінськ, Тюмень.    б) Твердий кінцевий приголосний основи ц пом’якшується в усіх слов’янських географічних назвах, зокрема в суфіксах -ець, -аць, -иц(я): Олонець, Повенець, Череповець, Крагуєваць, Столаць; Дембиця, Ломниця, Речиця.    в) Суфікси географічних назв -ск, -цк передаються відповідно українськими суфіксами -ськ, -цьк: Братськ, Брянськ, Курськ; Кузнецьк, Троїцьк. \

Український правопис  2018

← ВКАЗІВНІ ЗАЙМЕННИКИГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ СЛОВ’ЯНСЬКИХ ТА ІНШИХ КРАЇН - ДОДАТКОВО →

words-app-1T: 0.049126589 M: 6 D: 0