ТИРЕ

§ 121. Тире (—)↑ "Найголовніші правила пунктуації" \    Тире ставиться: \    1. Між підметом і присудком, коли останній виражений іменником або кількісним числівником у називному відмінку, а дієслова-зв’язки немає. При цьому присудок може бути як непоширеним, так і поширеним:    Бук — дерево.    Три та сім — десять.    Київ — столиця України.    Мистецтво — найкращий педагог (Гончар).    Пісня і праця — великі дві сили,    Їм я бажаю до скону служить (Франко).    І один у полі — воїн (Дольд-Михайлик). Примітка. Перед заперечним присудком, вираженим іменником у називному відмінку із заперечною часткою не, тире звичайно не ставиться: Серце не камінь. \    2. Між підметом і присудком, коли один із цих членів речення (або обидва) є інфінітивом: Говорити — річ нудна. Працювати слід до дна (Рильський).    Життя прожити — не поле перейти (Прислів’я). page174 \    3. Перед це (це є), оце, то, ось (це) значить, якщо присудок, виражений іменником у називному відмінку або неозначеною формою дієслова, приєднується за допомогою цих слів до підмета:    Гетьман, може, як ніхто інший знав, що любити Україну — це найперше захистити її надійно від усіх ворогів (Лупій). Класична пластика і контур строгий, І логіки залізна течія — Оце твоя, поезіє, дорога (Зеров). Сміле слово — то наші гармати, Світлі вчинки — то наші мечі (Грабовський). Зернина — то життя у сповитку (Кащук). Серце чисте співця — То ранкової відблиск роси (Ющенко).    Гармонійне злиття ідеї з художньою формою, в яку вона обрана, — ось формула ідеального твору мистецтва (Дрозд).    Жити мені без праці — значить не жити (Павличко). Примітка. Тире ставиться й перед єднальним сполучником (або зрідка після нього) між двома присудками, якщо другий з них виражає щось несподіване або різко протилежне до висловленого першим: Земля на прощання усміхнулась — і потемніла (Панас Мирний). Повечеряємо — і за роботу (Тютюнник). Мигне тільки рябенька спинка або гострий шпичастий хвостик — і зникне (Коцюбинський). Або — після сполучника: Я тоді швидко підводжусь і — зирк через комин (Довженко). \    4. На місці пропущеного члена речення, переважно присудка:    Крізь шибку виднілись білі колони тераси, а за ними — квітник (Коцюбинський). Без витоку нема ріки, Як без коріння — крони (Осадчук). \    5. Перед узагальнюючим словом, що стоїть після однорідних членів речення:    День, вечір, ніч, ранок — все біле, все тьмяне (Леся Українка). Ні спека дня, ні бурі, ні морози — Ніщо не вб’є любов мою живу (Сосюра). page175 \    6. Після переліку, якщо перелік іде за узагальнюючим словом і не закінчує речення:    Сотні й тисячі українських дівчат: колгоспниць, робітниць, студенток, лікарів, інженерів — у сірих шинелях радянських воїнів ідуть на захід (Бажан).    Українські дореволюційні письменники: Шевченко, Марко Вовчок, Панас Мирний, Нечуй-Левицький — багато творів присвятили зображенню жахливої долі українського народу. \    7. Для виділення прикладок, якщо вони стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставити а саме:    У своїм невеличкім гурточку він [Гуща] завів новину — гуртову працю (Коцюбинський). Примітка. Якщо прикладка є власним іменем, то вона частіше відокремлюється комами: Обабіч Свирида сиділи Мурий і ще один муляр, Тимко (Копиленко). Та друг мій, Ярослав, ще й після того не раз був на устах усіх (Тичина). Тамарі він чомусь видався схожим на доброго, покривдженого лісовика, Чугайстра, з гуцульської казки (Мушкетик). \    8. Між частинами заперечного порівняння: ...То ж не вовки-сіроманці Квилять та проквиляють, Не орли-чорнокрильці клекочуть, Попід небесами літають, — То ж сидить на могилі Козак старесенький, Як голубонько сивесенький, Та на бандуру грає-виграває, Голосно-жалібно співає (Народна дума). \    9. Між реченнями, що входять до безсполучникового складного чи складносурядного речення, якщо в другому з них подано висновок або наслідок дії першого: Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Шевченко). Вдарив революціонер — захитався світ (Тичина). page176    Минали літа — росли сини (Головко). Не жди ніколи слушної пори — Твоя мовчанка може стать ганьбою! (Павличко). Орач торкнеться до керма руками — І нива дзвонить темним сріблом скиб (Стельмах). \    10. Між частинами безсполучникового складного речення, коли перша частина виражає причину або умову, а друга — наслідок:    ...Попадавсь їм багач у руки — вони його оббирали, попадався вбогий — вони його наділяли (Марко Вовчок).    Як тільки займеться десь небо — з другого боку встає зараз червоний туман і розгортає крила (Коцюбинський). \    11. Між реченнями, коли зміст їх різко протиставляється: Ще сонячні промені сплять — Досвітні огні вже горять! (Леся Українка). Закрався вечір, одшуміла праця, Як сльози, затремтіли ліхтарі, — Та діти наші ночі не бояться (Рильський). \    12. Між двома або кількома власними іменами, сукупністю яких називається вчення, теорія, науковий закон:    Фізичний закон Бойля — Маріотта. \    13. Між двома словами на означення просторових, часових або кількісних меж (замість словосполучень із прийменниками від...до):    Автотраса Київ — Львів.    Навчання на курсах триватиме протягом січня — квітня.    Пам’ятки української мови XVI — XVIII ст.    Вантаж вагою вісім — десять тонн. \    14. Для виділення поширеної групи вставних слів (або вставного речення), що стоїть у середині речення:    ...Топольський — молодий чоловік, але — на думку пана посла — надзвичайно талановитий і солідний (Маковей). Опукою згори — аж вітром зашуміло — Орел ушкварив на Ягня (Гребінка).    А тоді зопалу — не встигло радіо попередити! — вернулися морози (Яворівський). Примітка 1. Про вживання ком і дужок при вставних словах і вставних реченнях див. "§ 118", А, п. 11; "§ 123", п. 2. page177 Примітка 2. Коли після тире стоять слова, що повинні бути виділені комами (наприклад, вставні слова), то перша кома не ставиться: Не знать звідки взялись [орендарі], наїхали й позбирали панські землі під оренду — звісно, за ту ціну, яку самі призначили (Панас Мирний). \    15. Разом із комою для відзначення переходу від підвищення до зниження інтонації в періоді: Як тільки ясний день погасне І ніч покриє Божий мир, І наше лихо трохи засне, І стихне людський поговір, — Я йду до берега крутого, І довго там дивлюся я, Як із-за лісу, з-за густого Зіходить зіронька моя (Глібов). Примітка. Про вживання тире при прямій мові див. "§ 125". \    16. Як додатковий знак після коми перед словом, яке повторюється для того, щоб зв’язати з попереднім реченням наступне (найчастіше підрядне, яке підсилює, доповнює або розвиває головне):    Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, — на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування (Рильський). \    17. Взагалі для означення спеціально підкреслюваної паузи різного змістового й стилістичного характеру:    Увечері кличуть: «Іди до панночки — розбирати» (Марко Вовчок). Не слухає сонце, За гору сідає І нам посилає На всю ніч — прощай! (Самійленко). Сьогодні — майбутнього далину я оком прозираю (Тичина). На прю ми стали проти царства тьми, Що оскверняє море й суходоли, І віримо, що переможем — ми, І знаємо, що не вмремо — ніколи! (Рильський). page178 \

Український правопис 

УКРАЇНСЬКІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ →← ТЕХНІЧНІ ПРАВИЛА ПЕРЕНОСУ

T: 0.122114617 M: 3 D: 3