E F G I J L І А В Г Д З К Л Н О П Р С Т У Ф Ч Ь 
II ВІДМІНА, ОДНИНА, ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК
§ 49. II відміна, однина, давальний відмінок↑ "Іменник" \    У давальному відмінку однини іменники другої відміни мають закінчення -ові, -еві, -єві або -у, -ю. \    1. Закінчення -ові (у твердій групі), -еві (у мішаній групі та в м’якій після приголосного), -єві (у м’якій групі після голосного та апострофа) мають іменники чол. роду (за винятком зазначених у п. 2 б): будинкові, відмінкові, директорові, дубові, майстрові, нахилові, Петрові, піонерові, робітникові, розумові; велетневі, журавлеві, каменеві, пневі, секретареві, товаришеві, шахтареві; добродієві, краєві, носієві, Сергієві, солов’єві. Ці ж іменники приймають і закінчення -у (-ю): будинку, відмінку, директору й т. д.    Паралельні закінчення -ові та -у мають також іменники середн. роду із суфіксом -к-, що означають малі істоти: дитяткові — дитятку, немовляткові — немовлятку, page87 поросяткові — поросятку, теляткові — телятку, ягняткові — ягнятку. Примітка. Коли в тексті зустрічається поряд кілька іменників чол. роду у формі давального відмінка однини, то для уникнення одноманітних відмінкових закінчень слід спочатку вживати закінчення -ові, -еві (-єві), а тоді — -у (-ю): Симоненкові Василю Андрійовичу, Леонідові Миколайовичу Іваненку, добродієві бригадиру. \    2. Закінчення -у (у твердій і мішаній групах), -ю (у м’якій групі) мають:    а) іменники середн. роду: місту, селу, святу; прізвищу; знанню, знаряддю, обличчю, піддашшю, роздоріжжю; серцю, сонцю. У деяких словах можливі також закінчення -ові, -еві: лихові, містові, серцеві;    б) іменники чол. роду на -ів (-їв), -ов, -ев (-єв), -ин, -ін (-їн): Київ — Києву, Колгуєв — Колгуєву, Лебедин — Лебедину, Лермонтов — Лермонтову, Львів — Львову, острів — острову, Пушкін — Пушкіну, рів — рову, Харків — Харкову. \

Український правопис  2018

← II ВІДМІНА, МНОЖИНА, РОДОВИЙ ВІДМІНОКII ВІДМІНА, ОДНИНА, ЗНАХІДНИЙ ВІДМІНОК →

T: 0.144289073 M: 7 D: 0